Коли пишу про Олексія Шевченка, голову Сумської обласної організації Товариства «Просвіта», хвилююся завжди. У молодому віці потрапити за сприянням злочинної КДБ СРСР   у психіатричну лікарню, пройти «курс» за протоколами фашистської Німеччини  і відчувати наслідки того «лікування» усе життя, але не скоритися і стати справжнім лідером націоналістичного руху на Сумщині, живим втіленням української національної ідеї – то варто уваги і то є причиною мого хвилювання.

За спогадами Олексія Григоровича амбасадор проекту «Мир у цифровий час», представник  молодого крила «Просвіти» Євген Тараненко зняв оригінальний фільм, який вже був представлений широкому загалу на попередньому проектному  блог-кафе.

Зо огляду на зауваження та необхідність технічного вдосконалення фільм був доопрацьований Максимом Ткачовим, місцевим  професійним  медійником, який долучився до проекту.

22 лютого у Конгрес-центрі Сумського державного університету друга версія фільму була знову представлена громадськості.  На блог-кафе прийшли просвітяни, поети, філософи, історики, представники місцевої влади. Особливо захід позначився присутністю вояків Збройних Сил України, які радо та активно  взяли участь у перегляді та обговоренні.

Відбулася жвава дискусія. Особисто я з неї зробив такий основний висновок. Каральна психіатрія часів СРСР – то не є історія минулого, то є прямий вираз того зла, з останнім потворним виявом якого ми наразі усі воюємо. І війна з рф має не тільки воєнні виміри, вона має виміри світоглядні. Ми усі наразі виборюємо своє право на власний шлях – як кожного з нас, так й України.

А яскравим виявом нашої мужності та незламності є  фільм «Щоб Україна була. Спогади або бувальщина». Незабаром фільм з’явиться у відкритому доступі.

Олег Туляков, координатор проекту «Мир у цифровий час»